Щука і метал

Доброго дня, шановні колеги!

Хочу розповісти вам про свої спостереження у спінінговому лові щуки на виляючу блешню.

Постарають максимально прагматично та зрозуміло це зробити. Але про все по порядку.

Схильність до виляючих залізяк у мене з’явилась з тих самих пір, коли я вперше спробував спінінг, як джерело екстравагантних, високо-амплітудних емоцій.

Як говорив Конфуцій: «Час це багатство, яким наділений кожен з народження і це багатство постійно зменшується» Розтранжирив я значну частину такого багатства. По-перше: не видавалось слушної нагоди віддатись на тривалий час (хоча б на пів дня) своєму хобі; по-друге: враховуючи парадигму полавочника та фідериста (не плутати із фідерастом) довгий час схильний був до думки, що спінінг можливий лише за наявності хорошої компанії однодумців; по-третє: хибно вважав, що виїзд повинен бути скрупульозно організований та обов’язково проведена розвідка місця. Враховуючи всі ці деструктивні погляди брати у руки кокетливий спінінг наважувався рідко. Тепер збагнув наскільки фатальною була помилка. Неважливо з ким… неважливо скільки… не має значення де… єдина істина – ЩО (тобто лов на спінінгову оснастку).

Практика застосування «вилялок» відбувалась на різноманітних водоймах і те в основному у 2013 році.

Не хочу аби ви подумали наче рекламую конкретну марку. На весні 2013 року для себе відкрив надзвичайно якісні, литі коливаючи блешні «Даига». Особливо приємно це те, що вони виявились вітчизняними. Поспілкувавшись із консультантом по телефону, зваживши всі за і проти – замовив пробну партію із п’яти штук. Дві 4-х грамові «Аллегро» у срібному та 17 кольорі, 3-х гр. срібного «Хижака», 3-х гр. мідний «Фарт» та 4-х гр. «Кукри». До арсеналу початківця додались дві блешні від RV Fishing.

З таким небагатим асортиментом в кінці квітня на початку травня почав протоптувати стежини до води.

Хто є чернівецьким легінем, той пригадає яка кількість хрущів була у Чернівцях навесні та влітку. Цілими ночами гуділи попід вікнами літаючі трансформаторні будки. Ще більш піковими відчуття були у той момент, коли такий протеїновий гелікоптер залітав тобі під комір і повз по шиї))))… Як згадаю, зразу покриваюсь гусячою шкірою…

Менше з тим. Незважаючи на такий аномальний період я з наполегливістю Олександра Васильовича Суворова, щотижня у святу неділю намагався вмовити водяного, аби той подарував мені рибку… Рибний джек-пот мною не було зірвано. Дрібні, 100-150 грамові голавлики реагували на повільну монотонну проводку вилялок чорного, або наближеного до чорного кольорів (можливо вирішальним був хрущовий фактор того періоду). Невідомо чому, але інші типи проводок у мене не приносили результатів.

Голавль колебалки

Гуляючи берегом річки неодноразово спілкувався із місцевими рибалками. Ті ловили на хруща. Коротше кажучи, не пробували знову винаходити велосипед.

Так промайнули чотири пари вихідних днів. Більше на риболовлю я не виходив. Прийшло літо. Особисті справи, професійна діяльність та буденна рутина не дозволяли аж до кінця літа взяти у руки чутливу снасть.

Час від часу, з чергової зарплати поповнював запас металевого чуда від фірми «Даига».

Непомітно і підступно Янус перегорнув лист календаря. Настала осінь.

Не знаю як у вас, шановні колеги, але для мене не існує більш улюбленішої пори року. Прохолодні ранки, не спекотні дні, легкі подихи вітру поступово замінює запах опалого листя, що шелестом червоного золота опадає під ноги. А смак божоле? А хруст зимових яблук? А м’якість вологого моху? А мелодія барабанщика-дощу? Усе це створює екзальтирований настрій, особисто для мене.

Не малозначимим фактором є і активізація щуки восени.

Прогулюючись із товаришем неподалік міста  по-новому для себе відкрив невеличкі і цікаві  місця. На жаль ми не прийшли рибалити і як наслідок просто розпитували щодо перспективи лову спінінгом.

Наступного тижня, виконав кріпатську повинність, чим заслужив вільную на неділю.

Ранок зустрів памороззю. Недовга дорога до озера і я вже поспіхом прикручую котушку до вудилища одночасно оглядаючи перспективні місця. Першою на кінчику шнура опиняється срібна 4-х гр. блешня від RV Fishing. Знаю про необхідність користування металевим повідком, але свідомо від нього відмовляюсь з міркувань чутливості. Намагаюсь втілити у життя теоретичні знання щодо пошуку риби. Спочатку потрібно обловити ближні дистанції потім дальні. Озеро дуже заросле очеретом, травою та водоростями, тому про пошук риби методом віяла не може бути і мови. Просто кидаю туди де ризик обриву мінімальний і де є незарослі ділянки. Перший кидок в десяти метрову зону. Повільна монотонна проводка, невеличкий тичок. Невже з першого разу спіймав. Нічого подібного – трава. Вирішую проводку робити трохи швидшою, але також монотонною, результат – 0. Перепробував усі можливі та прийнятні для таких умов проводки та наявні коливаючи блешні – 0. Декілька разів змінював місце – 0. Ефективно і стабільно ловив тільки траву і водорості. Втрачаю віру в успішність риболовлі.

Пройшло півтори години. З-за пагорба піднялось сонце та почало приємно пригріваючи освітлювати воду. У царство Нептуна легким, невимушеним рухом черговий раз відправляється металева «леді». Легка підтяжка котушкою, анімація приманки кінчиком вудилища, кистю руки відчуваю, як під водою щось таки відбулось. Хтось проявив інтерес до приманки. Не помилився. Вже наступної секунди після охайного підсікання з води наче з «Байконура» стартує щучка, світить гостротою білих зубів у повітрі та кульбітом падає назад у воду. Ще кілька сальто над водою подарували мені незабутні емоції. Недовге та нескладне виводжування і я вже приємно забруднив руки рибою. Фото на пам’ять і риба тоне там звідки я її дістав. Того дня мені вдалося вмовити ще двох шнурків. Методика вмовляння не змінилась: варто було тільки точно кинути приманку, не чекаючи поки та торкнеться дна почати суперповільне підмотування із ривками кінчиком вудилища. Варто зауважити, що того дня форма блешні не грали особливої ролі. Риба реагувала на колір. Срібні, білі або наближені до білих вилялки провокували підводних опонентів на атаку. Мідні, матові, кольорові та чорні блешні не приносили результатів. Можливо впливала сонячна, ясна погода.

Щука на колебалку

spoons_pike_5

День повільно йшов до обіду, потрібно було збиратись.

Наступного тижня, вирішив не зраджувати позитивному досвіду і знову попрямував до знайомої гавані.

Цього разу небо було повністю вкрите хмарами, дуже зрідка сонце з’являлось із-за хмар, легкий вітерець на воді створював невеликі брижі.

Як завжди риболовля розпочалась із розвідки, поступової зміни приманок та типів проводок.

Ближні дистанції не принесли риболовних перемог. 5-ти грамова, біла, матова, виляюча блешня «Джет» від фірми «Даига» кулею спрямовується далеко під протилежний береговий очерет. До слова буде сказано, вся продукція від фірми «Даига» володіє просто таки космічними льотними характеристиками. Агресивний та розмашистий твіч. Подекуди роблю по шість ривків перед паузою. Гра блешні у воді просто магнетична. Метал демонструє зворушливий, одухотворений, живий бій пораненої рибки. Осіння, прохолодна, озерна вода на диво прозора. Крізь неї спостерігаю за залізячкою. Проводка майже завершена і до берега на краю якого стою я, залишається два-три метри. Різким рухом матовий Джет повертає ліворуч та у падінні на паузі прямує до краю очерету…

А тепер найцікавіше… Як говорить М. Задорнов: «Наберіть у груди повітря. Готові?»… Бачу, як без перебільшення блискавично здригається очерет. Із підводної засідки вилітає силует голодної торпеди. Крізь воду прекрасно зумів побачити, наче фотоспалах, відблиск білої щучої пащі, що мертвою хваткою захлопнулась на приманці. Підводна торпеда не зупиняючись рвонула по прямій лінії на глибину. Підсічка була зайвою. Послаблений фрикціон затріщав свою несамовиту пісню спротиву. І що найцікавіше, що додавало гостроти відчуттів – відбулося це на моїх очах у двох метрах, майже під ногами.

Тоді погрався я з нею вдосталь. Міг звичайно форсувати події, але не став. Захотілось розтягнути задоволення.

Завершилась епопея фото на пам’ять та стратою малого канібала через потоплення.

Щука на колебалку

Щука на колебалку

Щука на колебалку

Зважаючи на об’єктивні та суб’єктивні обставини, від тоді місце активного відпочинку не змінював більше місяця. На вихідних намагався хоч на двійко годин але вирватись і пополоскати свої приманки. Траплялись і прикрі моменти, у вигляді обривів та сходів риби, але зрештою загальної картини емоційного наповнення вони не змінили.


Підсумовуючи вищевикладене, на підставі моїх спостережень хотів би поділитись деякими знаннями.

У сонячну та безвітряну погоду щука краще реагує на блешні срібного кольору, які Ви проводитимете неспішно із невеличким посмикуванням.

У похмурий, вітряний день краще бере кольорові блешні із різного роду твічінгом. Також працюють проводки «stop&go».

Вибачте, за непрофесіоналізм, але у розрізі впливу фази місяця на активність риби мною спостереження не проводились.

На моєму риболовному, життєвому шляху поки не траплялось солідних трофеїв. Можливо це і на краще, основні звершення ще попереду. Самовдосконалення не знає меж, чи не так? І як сказав Сократ: «scio me nihil scire» (я знаю, що я нічого не знаю). Від цього хочеться ще більше віддатись у обійми спінінгової ловлі.

А ні хвоста, а ні луски…

Комментарии:

One thought on “Щука і метал

  1. В светлые, солнечные дни этот хищник лучше атакует тусклую приманку. Но в плохую погоду щуку вполне заинтересует сияющая блесна.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *


Можно использовать следующие HTML-теги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>