Великодні походеньки

Дай людині рибу і він буде ситий сьогодні, навчи її рибалити… і ти подаруєш їй пристрасть на все життя… безсонні ночі в очікуванні… солодке почуття перемоги… відчай невдач…

Саме безсонні ночі в очікуванні я проводив останніх два тижні. Напалмом, наче із вогнеметів, із своїх спінінгів розпалювали мою і без того хвору фантазію звіти та фото наших колег. Після зими і після не частих і не надто вдалих походів за емоціями, як би сказали моряки: «у мене був крен на лівий борт…» Коротше кажучи, кінець мого рибацького посту співпав із кінцем посту релігійного. Традиційно, щороку наше невеличке сімейство відправляється на малу батьківщину святкувати Великдень. Свято сімейне, а для мене воно стало ще й рибацьким.

Не буду затягувати пролог, перейду до солоденького.

Приїхали ми у село суботнім вечором. По старій, добрій традиції дід розмістив гостей у світлині (на Буковині це окрема хата для дорогих гостей).

Не довго чекаючи я помахав рукою, схопив свій такелаж і поспіхом рушив доводи. Благо, що йти довго не треба. Озеро на якому я хотів розпечататись знаходиться у кінці городчику.

Декілька хвилин я просто стояв на березі і милувався. Як довго я цього чекав. Вечірній спів солов’я, перегукування шпаків, щебетання ластівок над водою, п’янкий запах квітучих дерев і смарагдова трава, яка щойно скроплена десятихвилинним, грибним дощиком.

озеро

Підійшовши ближче до води я м’яко кажучи був ошелешений. У сімейства карпових любов. І не соромляться ж. Ще років п’ять тому я би побіг до дому за сачком, якщо б не почав одразу хапати рибу руками. Нехай бавляться, вони ж також хочуть кохання, тим більше на весні, подумав я і почав монтувати оснастку.

Першою на кінці флюрокарбонового поводка опинилась однограмова чебурашка у парі із приманкою нідл. Перших п’ять проводок і тільки два незрозумілих тичка, які я не зміг реалізувати.

Вода прозора і благо риба ще не зуміла сильно її скаламутити, а тому крізь товщу води на метри два від берега дуже гарно проглядаються усі деталі. Відчуття наче дивишся у акваріум. Сотні мальків, десятки карасів розміром з хорошу долоню і кілограмові коропи. Вся ця нахабна іхтіофауна, знущаючись наді мною, з регулярністю громадського транспорту у годину-пік, щохвилини пропливала то праворуч то ліворуч. І тільки об’єкт мого лову залишався не поміченим. Скільки я не намагався не міг розгледіти смугастого силуету.

Вирішую змінити приманку. У воду, подалі від берега відправляється два з половиною грами клаповухого свинцю у тандемі із імітацією хробака червоного кольору (цунікеша від Аксенті). У метрах чотирьох від берега є бровка і там різко дно заглиблюється приблизно на метр. На першій же проводці отримую чітку покльовку, риба на гачку і жваво вимотуючи шнур я розпливаюсь у широкій посмішці. Першачком був окунь на грам 50-70. Наступне моє рішення було ж настільки невдалим, як і сумоїст, що танцює румбу. Хотів трошки відпусти фрикціон, щоб зробити декілька кадрів рибки у воді. Почав діставати фотоапарат, у той момент смугастий пірат мотнув голово і зійшов. Посмішка змінилась лайливими словами. Усі наступні спроби спіймати рибу виявились безрезультативними. Змінюю місце. І черговий раз завмираю як соляний стовп. Це складно описати словами…

озеро

Чергова «заміна гравця» у матчі «окунь – рибалка» і на поле виходить досвідчений гравець – Crazy Fish POLARIS. На мій погляд це Райан Гігс серед приманок. Друга проводка і почувся тріск послабленого фрикціону котушки, дрижання дуги спінінга. Цього разу фотографував рибу на березі. Двічі на одні ж граблі не хотілось наступати.

Crazy Fish POLARIS

Ще десять хвилин старань на цьому місці не увінчались успіхом. Час минав невблаганно, сутеніло, крім того, з самого ранку макової росинки у роті не мав. Пролунав телефонний дзвінок і дружина покликала на вечерю. Пройшовши по берегу трохи далі вирішую прополоскати приманку останній раз. Завершальним акордом дня став прекрасний окунець…

окунь микроджиг

Наступного дня успішно посвятивши наїдки, і так само успішно їх поглинувши зібрався на інше озеро. Моя кохана дружина рішуче заявила, що йде зі мною. Чому б і ні. Можливо навіть зрозуміє чому я так люблю риболовлю. Поступово почався процес втягування її у захоплюючий, емоційний, пристрасний та феєрично яскравий світ риболовлі.

Дорога до озера досить не близька, як для жінки, думав тоді я. Але слабка половинка виявилась не така вже і слабкою.

Тридцятихвилинний похід пройшов у жвавій розмові та ввідному інструктажі. Нарешті добрались. Вигляд водяного плеса зняв як рукою невеличку втому. На березі було декілька рибалок.

озеро

Але погодка була не для мікроджигу. Сильний вітер постійно зносив приманки і парусив шнур. В умовах коли по берегам знаходиться високий очерет процес ловлі може перетворитись у процес обриву приманок. Тому зробивши декілька світлин ми рушили до іншого озера. Воно знаходиться далеко від села під самісіньким лісом. У часи моєї молодості із вод лісового дзеркала на власні очі бачив як один дідусь ловив ісполінських окунів. Під кілограм, це точно. Ще півгодини прогулянки по ґрунтовій дорозі милуючись весняними чудесами і ми на місці. Вигляд був набагато кращим ніж я очікував. Навколо, на декілька кілометрів а ні душі. Тиша. Абсолютна тиша. Без нахабних звуків цивілізації. Тільки мелодія природи. А над головою кружляє орел. У той момент одразу пригадав рядки з пісні О.Маршала :

Когда то помню в детстве я
Мне пела матушка моя
О том, что есть счастливый край
В котором жизнь не жизнь, а рай

Там нет ни слез, ни бед не бурь
А в небе чистом как лазурь
Над очертаньем рек и сел
Парит, парит степной орел

орел

озеро

озеро

Хвилин за п’ять почався процес, що я називаю «то та це». Щоб було зрозуміліше – експерименти із приманками. За рахунок того, що озеро з трьох сторін оточене лісом і знаходиться у долині, вітру практично не було і чебурашки у два грами летіли досить далеко. Та це було фатальною помилкою. Все найцікавіше починалось під берегом. Можливо через сонячну, яскраву погоду риба була як на мене дуже пасивною. Але роблячи великі паузи і надповільні протяжки все таки можна було спровокувати її на атаку. Розмір матросиків не надто радував.

окунь микроджиг

Коли я розмахував спінінгом як Гарі Поттер магічною паличкою, моя дружина намагалась зловити у долоні блакитне, як лазур, небо і білі, як цукрова вата хмаринки.

DSC_0384

Не довго музика звучала та вигравав акордеон. Довелось потихеньку збиратись додому, оскільки  було заплановано ще багато культмасових заходів.

Наступного дня, коли надворі було темно, тихцем зібрався і по вранішній росі попрямував у кінець городчику, аби зробити всій «дембельський акорд».

Ранок на воді розпочався із жесті. Тобто із заліза. У хід пішов невеликий арсенальчик моїх коливалок.

Технологія проста, як двері. Легкий твіч. І це принесло мені плоди))) Окунь стояв у товщі води, десь за пів метра від дна, і завжди брав на падінні.

окунь мікроджиг

окунь мікроджиг

окунь мікроджиг

окунь мікроджиг

З рештою вихідні, як на мене, видались на славу.

Дякую за увагу.

Всім НХНЧ…

Комментарии:

5 thoughts on “Великодні походеньки

  1. Получил огромное удовольствие-от прочтения!! как будто сам там побывал!!! еще что то хотел у тебя спросить-но уже не помню что))))))

    • Отчеты Вадима настолько прекрасны, что забываешь обо всем на свете и телепортируешься на водоем, сопереживая вместе с ним.

      • Насправді хотів написати ще більше, але подумав, що буде занадто багато букаффф)))))

  2. Хочу запитати. То є вилялки Даіга? Які враження про даний продукт і що можна взяти для початку на окуня/шнурків/клена?
    Ще питання по проводках вилялок: твіч має бути з паузами? Рівномірка також працює з паузами. Я просто раніше не ловив цими приманками, а зараз хочу присвятити більше часу саме вилялкам. На днях зловив «шнурка» на повільній рівномірці з паузами і ривком одразу після них. Мав 3 штуки в арсеналі, 2 з них були зрізані вище поводка, а 1 поки залишилась в арсеналі.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *


Можно использовать следующие HTML-теги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>